Рухлива гра - універсальний засіб організації рухового  режиму молодших  школярів  
    Рухливий  спосіб  життя — запорука   здоров'я,  а  універсальним  засобом  організації  рухового  режиму  для  молодших  школярів  є  рухлива  гра.  Роль  гри  в  житті  людини  важко  недооцінити. З  усього  розмаїття  засобів  фізичного  виховання  іграм  належить  особливе  місце.
    Здавна  гра  заповнює  дозвілля,  виховує  та  задовольняє  потреби  у  спілкуванні  й  отриманні  нової  інформації,  сприяє  фізичному  вдосконаленню  людини.
    Педагоги  всіх  часів  зазначали,  що  гра  добродійно  впливає  на  формування  дитячої  душі,  розвиток  фізичних  сил  і  розумових  здібностей.  К. Д. Ушинський  та  А.С.Макаренко  вказували  на  важливу  роль  гри  у  всебічному  розвитку  дитини.  Вони  розглядали  гру  як  основний  вид  фізичної  і  розумової  діяльності.  « Школою  підготовки  до  життя» називав  гру  А.С.Макаренко.  Він  підкреслював,  що  гра  має  виховувати  якості  майбутнього  працівника  і  громадянина.  Відомий  фахівець  з  фізичного  виховання  П.Ф.Лесгафт  вважав,  що  за  допомогою  гри  дитина  готується  до  життя.
    У  сучасній  педагогічній  науці  гра  розглядається  як  історично  сформоване  соціальне  явище,  особливий  вид  діяльності  людини,  де  творчо  безпосередньо  або  опосередковано  відображаються  явища  навколишньої  дійсності (імітація  рухів  тварин,  праця  та  побут  людей).
    Насамперед  дітям  цікавий  процес  дій,  миттєві  зміни  ситуацій.  Доводиться  самостійно  знаходити  вихід  з  непередбачених  ситуацій,  намічати  мету,  встановлювати  взаємодії  з  товаришами,  виявляти  швидкість,  витривалість,  кмітливість,  спритність.  Уже  саме  нагадування  про  гру  викликає  у  дитини  позитивні  емоції  та  приємне  хвилювання.  За  напруженням  боротьби,  сплеском  емоцій,  духом  чесного  суперництва  ці  маленькі  поєдинки  мало  чим  поступаються  масштабним  змаганням  дорослих.
    Серед  вчених  поширена  думка,  що  гра  - структурна  модель  поведінки  дитини,  за  допомогою  якої  вона  пізнає  довкілля  і  готується  до  активного  його  перетворення.
    Отже,  для  дітей  ігри  - безпосереднє  життя,  а  дорослі  за  допомогою  ігор  формують  їх  характер.  У  грі  закладені  невичерпні  можливості  для  всебічного  вивчення  психології  дітей.
    Рухливих  ігор  багато,  вони  різноманітні  і  приваблюють  дітей  своєю  емоційністю,  різноманітністю  сюжетів  і  рухових  завдань.  У  грі  дитина  моделює  й  розвиває  свої  основні  природні  рухи ( біг,  стрибки,  рівновагу,  лазіння,  метання  тощо). Рухи ( у  свою  чергу)  стимулюють  роботу  різних  груп  м'язів,  посилюють  кровообіг,  дихання,  покращують  обмін  речовин,  функціонування  різних  органів.  Окрім  того,  рухливі  ігри  сприяють  вихованню  у  дітей  молодшого  шкільного  віку  морально — вольових  якостей ( товариськість,  взаємодопомогу,  взаємовиручку,  волю,  сміливість,  витримку,  наполегливість),  зміцнюють  здоров'я ( силу,  спритність,  витривалість),  сприяють  загальному  фізичному  розвитку  та  формують  рухові  вміння  та  навички.  
    Рухливі  ігри  сприяють  також  розвиткові  уваги,  пам'яті,  фантазії,  формують  особисті  якості.  Беручи  до  уваги  участь  в  іграх,  діти  набувають  досвіду  спілкування  з  ровесниками  та  дорослими.  В  грі  дитина  може  самостійно  регулювати  навантаження  залежно  від  своїх  можливостей.  Відсутність  у  рухливих  іграх  чітко  регламентованих  правил,  складної  техніки  і  тактики  не  потребує  спеціальної  підготовки.
    Розвиток  основних  видів  рухів  учнів  молодшого  шкільного  віку  за  допомогою  рухливих  ігор  має  свої  особливості.  На  цьому  етапі  навчання,  у  зв'язку  зі  збільшенням  діапазону  навичок  та  умінь,  розвитком  фізичних  якостей (  швидкості,  спритності,  гнучкості)  з'являється  можливість  більш  вдалого  оволодіння  як  вправами  загалом,  так  і  окремими  елементами  техніки  рухів.
    Народна  педагогіка  вимагає,  щоб  батьки,  вчителі,  вихователі  піклувались  про  фізичний  розвиток  дитини,  всіляко  заохочували  її  до  рухів.  « Як  дитина  бігає  і  грається,  так  її  здоров’я  усміхається»  - стверджує  прислів’я.  Чим  більше  дитина  рухається,  тим  краще  росте  і  розвивається.
    Найкращими  ліками  для  дітей  від  рухового  «голоду»  є  рухливі  ігри,  які  за  змістом  прості  і  доступні  дітям  різних  вікових  груп.
    Наведемо  для  прикладу  декілька  ігор.
                « Бездомний  заєць»
    Гравці,  крім  двох,  стають  у  коло( обличчям  один  до  одного),  взявшись  за  руки.  Один  із  гравців  - «заєць»,  який  тікає  від  «вовка»,  ховається  в  середину  пари.  Той,  до  кого  « заєць»  став  спиною,  стає  «безпритульним  зайцем».  Якщо  « вовкові»  вдається  догнати  « зайця»,  вони  міняються  ролями.
                « Вудочка»
    Гравці  стають  у  коло  обличчям  до  центру.  Відстань  між  ними  1  - 2  кроки. Керівництво  стоїть  у  центрі  і  крутить  мотузку  з  мішечком  на  кінці  ( вудочку)  так,  щоб  вона  ковзаючись  по  підлозі  чи  по  землі,  пролітала  під  ногами  гравців.  Діти  стрибають,  а  якщо  когось  вудочка  зачепить  -  гравець  вибуває.
                « Бузьок»
    У  грі  бере  участь  довільна  кількість  гравців.  На  кого  випаде  жереб,  той  стає « бузьком».  Йому  зав’язують  очі,  до  носа  приставляють  палець (дзьоб).  Кого  наздожене,  того  б’є  в  спину  дзьобом  і  міняється  з  ним  ролями.
                « Квач,  дай  руки!»
    Клас  обирає  ведучого  « квача»,  який  намагається  «поквачити»  решту  гравців.  Учасник,  що  рятується  від  « квача»,  підбігає  до  найближчого  гравця  і  бере  його  за  руку.  Вони  зупиняються,  стоячи  обличчям  один  до  одного.  Якщо  гравці  стоять  у  такому  положенні,  «квач»  не  може  її   «поквачити».  Якщо  « квач»  наздогнав  гравця,  вони  міняються  ролями.
    Отже,  рухливі  ігри  є  універсальним  засобом  у  фізичному  вихованні  дітей  і  мають  неоціненне  оздоровче  значення:
сприяють  гармонійному  розвитку  форм  і  функцій  організму  школяра;
формують  правильну  поставу;
загартовують  організм;
підвищують  працездатність;
зміцнюють  здоров’я.

Література: 
1.Андрощук Н.В. Рухливі  ігри  та  естафети  у  фізичному  вихованні  школярів: метод.посіб./ Н.В.Андрощук. – Тернопіль: Підручники  і  посібники, 2001.
2.Дереклеева Н.И. Двигательные  игры,  тренинги  и  уроки  здоровья. – М.: ВАКО, 2004.