Психолого – педагогічні  рекомендації батькам

1. Любіть свою дитину такою, якою вона є, не за її досягнення та успіхи.

2. Ніколи не порівнюйте її з іншими дітьми. Не хвилюйтеся, якщо інша дитина може робити те, чого ваша поки що не вміє. Порівнюйте її з самою собою (такою, якою вона була вчора і стала сьогодні).

3. Не слід постійно турбуватися про дитину, намагатися повністю оберігати її від можливих небезпек, які часто придумані вами. Сподівайтесь, що вона зможе самостійно подолати життєві труднощі. Наслідування дорослим – важливий елемент у вихованні. Воно допомагає розвинути працелюбність і самостійність. Якщо ви, стираючи пил, даєте ганчірку синові, він також працюватиме. Якщо миєте підлогу, запропонуйте доньці маленьку щіточку, і вона допоможе вам. Наслідуючи дорослих, діти починають вважати себе повноправними членами сім’ї і стають відповідальнішими.

4. Не сваріть, а тим більше, не ображайте дитину в присутності чужих людей. Поважайте її почуття і думки. На скарги з боку оточуючих відповідайте: «Дякую, ми вдома обов’язково поговоримо на цю тему».

5. Навчіть дитину розповідати про свої проблеми. Обговорюйте з нею конфліктні ситуації, які виникають з однолітками і дорослими. Щиро цікавтесь її думкою, тільки таким чином ви зможете сформувати у неї  правильну життєву позицію.

6. Постійно спілкуйтеся з дитиною. Стосунки з дитиною мають будуватися на довірі. Нехай вона розповість вам, як провела день, з ким гралася, що відбувалося в школі і т.д. Слухайте уважно, запитуйте, щоб дитина відчувала, що вам це дійсно цікаво.

7. Допомагайте дитині виконувати те, чого вона не вміє робити сама. Ніколи не уникайте від виконання її прохання, говорячи: «Я теж цього не вмію робити».

8. Ніколи не бийте дитину – це хибний метод виховання. Ним ніби вчите її: «Якщо ти розгніваний – бий, не думаючи». Дорослі застосовують його, коли не можуть або не хочуть знайти мирний шлях уладнати конфлікт. У більшості випадків побиття не дає бажаних результатів, а лише робить дитину агресивною. Засуджуйте не саму дитину, а її вчинок.

9. Не розхвалюйте дитину, але й не забувайте її заохочувати, коли вона цього заслуговує. Головне – оцінити зусилля дитини, а не хвалить її саму, характер. Хвалить словом, усмішкою ласкою й ніжністю, а не відкуповуйтесь такими заохоченнями, як купівля нової іграшки або солодощів. Пам’ятайте , що похвала, як і  покарання, має відповідати вчинкові. Реакція дитини на перебільшену  похвалу частіше така: «Якщо вони думають, що я такий розумний, хоча і зробив дуже мало, то вони дурні».

10. Навчіть дитину робити аналіз своїх помилок і результат роботи над ними.

11. Підтримуйте вдома чіткий розпорядок дня. Час для харчування, сну і виконання домашніх завдань, прогулянок і відпочинку має відповідати цьому розпорядку.

12. Не намагайтеся все зробити за дитину, дайте їй певну свободу, аби вона могла відкрито діяти. Пам’ятайте, що дитина потребує не стільки самостійності, як права на неї.

13.  Проводьте разом з дитиною вільний час. Заохочуйте дитину до обговорення сімейних проблем, вислуховуйте і обговорюйте її думку.

14. Допомагайте дитині розвинути її здібності.

15. Не будуйте взаємостосунки на заборонах. Завжди пояснюйте причини ваших вимог, якщо можливо, то запропонуйте альтернативу. Повага до дитини зараз – фундамент поважного ставлення до вас тепер і в майбутньому.

16. Будьте терплячими стосовно вашої  дитини. Намагайтесь відповідати на всі її запитання і ніколи не кажіть, що вона багато запитує. 

Пам’ятка для батьків першокласників

1. На прикладах, взятих з життя, демонструйте дітям виконання обов’язку перед суспільством і сім’єю.

2.  Відвідуйте збори і заняття для батьків. Ми намагаємося, щоб вони стали для вас доброю школою організації сімейного виховання.

3. Виділіть школяреві постійне робоче місце.

4. Привчайте учня до охайності, дбайливого ставлення до шкільного майна і навчальних посібників.

5. Щоденно цікавтесь успіхами дитини в школі (запитуйте: «Що цікавого сьогодні в школі? Про що ти дізнався? Чи похвалила тебе вчителька? За що?» замість традиційного: «Чи з’їв усе, що я тобі дала? Не товаришуй з Миколкою, бо він поганий хлопчик!»). Радійте успіхам малюка, допомагайте йому, але пам’ятайте, що допомога і контроль не мають бути муштрою, моралізуванням. Головне – підтримуйте інтерес до навчання.

6. Сприяйте тому, щоб дитина брала участь у заходах, які проводяться в класі або школі.

7. Намагайтесь вислухати дитину до кінця, адже природна потреба малюка – поділитися своїми враженнями.

8. Організовуйте дозвілля дитини, привчайте слухати музику, читати художню літературу; підтримуйте інтерес до техніки, образотворчого мистецтва і фізкультури.

9. Систематично привчайте свою дитину до праці.

10. Пам’ятайте, що тільки разом зі школою можна досягти бажаних результатів у вихованні і навчанні дітей. Учитель – ваш перший порадник і друг. Радьтеся з ним, підтримуйте його авторитет. Зауваження щодо роботи вчителя висловлюйте в школі, на зборах. Не робіть цього в присутності дітей.